Мамо, я росту, як мені треба

Коли дитина в родині перша - увага з боку рідних, а особливо мами, іноді межує з патологічною формою страху, який переростає в постійну звичку хвилюватися за свого малюка часом через дрібниці. Чомусь мами постійно порівнюють своїх малюків в усьому, в чому тільки можна - в придбаних навичках, ріст, вага, перетворюючи щоденний процес порівняння в ціле змагання між своїм малюком та його однолітками. І не дай Боже, якщо дитина відстане за будь-якими параметрами - чим не привід чергового хвилювання! При цьому ніхто не бере до уваги, яку конституцію мають самі батьки, дитина з'явилася на світ доношеною або недоношеною.

З кожним віком список маминих занепокоєнь зростає. Бабусі теж «допомагають знайти спокій» розповідями про те, що вміли їх діти, тим самим тільки підливаючи масло у вогонь. Але ані ті, ні інші не замислюються, чи підуть всі ці переживання й прагнення штучно «наздогнати» однолітків з того чи іншого показника на користь самому малюкові. Тому перше правило, яке треба зрозуміти й прийняти мамі - кожен малюк розвивається за своєю суто особистою програмою, яку відписала матінка-природа. А головним орієнтиром нехай стане веселий настрій та заздрісно чудове самопочуття малюка.

Його величність генофонд

Не можна ігнорувати факт, що схильність до того чи іншого типу мислення, прояв певних творчих здібностей передається у спадок. Та в дар прийняти будь-який з талантів можна не тільки від тата з мамою, талантом могли «поділитися» й бабусі з дідусями, і дядька з тітками. А вже в подальшому на загальну картину розвитку схильності до чогось здатне вплинути соціальне середовище, в якому росте малюк, і його темперамент.

Так, наприклад, дитина, що народилася з певним музичним слухом і зростає в родині музикантів, буде з перших днів життя виховуватися в музичному середовищі. Музика стане для неї своєрідною мовою сприйняття навколишнього світу. Музичні здібності будуть поступово розвиватися самостійно. Потім такий малюк неодмінно через інтерес та звички до музики опанує гру на одному з музичних інструментів, обов'язково буде мати тяжіння до кола таких, як й він сам, творчих особистостей. І, можливо, зробить своє захоплення чимось більшим, ніж просте володіння інструментом.

А тепер можна розглянути хід розвитку придбаного музичного слуху у дитини, яка народилася в родині бухгалтерів. Перспектива розвитку музичного завдатку має інший характер. Тут обов'язковим кроком батьків стане прищеплення інтересу до музики - наприклад, познайомити малюка з творами видатних виконавців, віддати його в музичну школу. Тільки розвиватися в творчому напрямку цей малюк буде набагато повільніше, ніж той, який оточений музикою кожен день, оскільки доведеться опановувати все з азів. Тому, правило друге, для своєчасного і результативного розвитку творчих здібностей в малюка потрібен особистий приклад.

Також є корисним для дитини не тільки на даному етапі формування його якостей і здібностей, а й в майбутньому - це привчити його до старанності. Нерідко нагороджені талантом, але з лінню люди програють менш обдарованим, але наполегливим товаришам.

Стимул і ще раз стимул!

Якщо мама хоче, щоб дитина стала більш посидючою і займалася розвиваючими заняттями довше, то необхідно самій мамі чи татові брати участь в цьому процесі. Адже разом гра стає не просто енергійно-веселою, але і набуває іншого змісту - з'являється елемент змагання! А здорова конкуренція, хоч і не в рівних силах - це вірний супутник для самовдосконалення.

Не слід, звичайно, насильно змушувати дитину займатися малюванням, співом, гімнастикою або наполягати на продовженні вже обраного заняття. Так можна не тільки відбити інтерес від пропонованого творчого завдання, а й зовсім мимоволі прищепити відразу до цього виду творчості, перетворивши його в очах дитини на «покарання».

Відвертий інтерес батьків до гри допомагає малюкові автоматично налаштуватися на аналогічну хвилю. В такому настрої діти легше схоплюють нову інформацію. Велику роль відіграють заохочення, похвала й слова схвалення. Схвалює погляд тата, щире захоплення мами дають зрозуміти малюкові, що він рухається в потрібному напрямку, а це робить його впевненим. Але й тут не можна перебільшувати - адже малюк повинен мати адекватну самооцінку.

Тому, правило третє - всього повинно бути в міру.

За відомою методикою Монтессорі правильніше віддати право вибору малюкові. Добровільний початок завжди супроводжується особистим бажанням та ентузіазмом - поряд з ними гра або заняття пройдуть захоплююче й легко. Виходячи з цього, правило четверте: не примушувати, а пропонувати.

Великого значення набуває те, як реагують батьки на зроблені помилки і невдачі дитини в процесі освоєння нового. Діти, яких постійно критикують, сварять за поламане, пролите, криво намальоване, не тим кольором закрашене - ніколи не придбають впевненість, принаймні - в освоєнні даних знань! Тому, правило п'яте, порушення якого веде до негативних наслідків: не критикувати чи не вичитувати за допущені помилки й неакуратність виконання, не обмежувати поле діяльності.

І знову ці норми ...

Так, не дивлячись на прохання до молодих мам не хвилюватися й не панікувати з будь-якого приводу, пояснюючи все індивідуальністю в розвитку малюка й своїм графіком в придбанні фізичних та розумових навичок, ні в якому разі не виключається можливість дійсно серйозного відхилення. Для цього й існує система норм, розроблена ВООЗ, де показники розраховані безпосередньо, виходячи з «свіжих», але при цьому епізодично стабільних статистичних даних, екологічних факторів та загального стану здоров'я країни на сьогоднішній день.

Тобто, існують певні норми, коли дитина повинна навчитися, наприклад, сидіти. Так, деякі з діточок освоюють це вже з 5 місяців, хтось з семи сидить, все ще схиляючись на бік. Але якщо всі спроби дитини всидіти хоч пару секунд не увінчалися успіхом в 8-9 місяців - це сигнал проблеми зі здоров'ям центральної нервової системи, яку не можна й небезпечно ігнорувати!

Та ж ситуація і з надбавкою в зрості й вазі. Якщо результати відвідування дільничного лікаря в місяці періодичного медогляду не радують бажаними цифрами - не привід переживати. Тим більше, якщо ці самі цифри закономірно відзначені в нормативній дитячій таблиці. Головне, щоб надбавка в грамах і сантиметрах була регулярною подією. А вже, який ритм всього цього буде заданий - визначить природа малюка, одному йому й відомо. Ось і шосте правило: не заважати, але піклуватися.

Ну й, звичайно ж, не справедливим буде вимагати від свого чада активності й рухливості, якщо чадо з манежу раз у раз спостерігає тата за комп'ютером, а маму за телефонною розмовою. Для того, що б малюк радував своїми досягненнями, був здоровий та веселий, необхідно дотримуватися здорового способу життя всією родиною.