Соціалізація в групі Монтессорі

Квіти життя 

Садок Монтессорі – це те місце, де дитяча індивідуальність зміцнюється ще більше. Кожна дитина – особа зі своїм характером, бажаннями, інтересами, темпераментом. Уявіть собі лужечок, на якому розсадили різні види квітів. Щоб кожен бутон міг розкритися, за рослинами необхідно по-своєму доглядати: комусь необхідно більше сонця, хтось зростатиме в тінистому місці, одному потрібен піщаний ґрунт, другому чорноземний. Але всі ці квіточки доглядали однотипно. У результаті не всі бутони зуміли розкритися, й не всім судилося зачарувати світ своєю красою.

Недаремно дітей називають кольорами життя. Щоб вони зростали гармонійно, їм необхідний індивідуальний підхід, який дає система Монтессорі, де кожне маля – особлива цінність. 

Роль соціалізації в житті дитини

У віці від 2 років малюк починає отримувати досвід взаємодії з навколишніми людьми. Саме взаємодії, а не спілкування, адже не всі крихітки вміють розмовляти в такому ранньому віці й не завжди здатні точно висловити свої бажання та відчуття. Але, проте, невербальними засобами вони дають зрозуміти, чого саме бажають.

Підростаючи, дітки навчаються розмовляти з однолітками, людьми старшими за себе. Вже з 6-7 років вони потребують вираження відчуттів, тіснішого взаєморозуміння, а в 2-5 років отримують базові навички, на основі яких будуватимуться взаємовідносини з друзями, близькими. Тому дуже важливо побудувати саме в такому ранньому віці правильні принципи соціалізації.

Звикаємо до різноманітності 

Найскладнішою дитячою проблемою є те, до чого звикається. Складно відірвати маля від улюбленої іграшки, книги, папи з мамою, рідного будинку, родичів, друзів та ін..

Звичайно, батьки й близькі – це люди, які оточуватимуть завжди. Але в світі є ті речі й люди, які непостійні.  Доволі часто діткам складно адаптуватися в новому колективі, як в школі, так і в університеті, а деякі люди випробовують складнощі навіть при зміні роботи. Таке звикається, і зайва прихильність формуються ще в дитинстві, за умови, що комунікаційні навички розвинені недостатньо.

Існують усілякі причини такої замкненості: від банального браку досвіду спілкування в дитинстві до неправильних виводів про себе (я нецікавий, мене не хочуть брати до себе у гру).

На превелику радість, вихованці по методиці Монтессорі не матимуть подібних проблем. У колективі є діти різного віку, таким чином, в малюка з'являється можливість знайомитися не лише з однолітками, але й молодшими і старшими за себе. Такий підхід до формування корисний тим, що дошкільники отримують безцінний досвід спілкування з різноманітними поглядами, інтересами, думками. В майбутньому для них не буде проблемою зав'язати розмову зі старшокласником, і молодші школярі теж є для них потенційними друзями.

Оскільки в групі діти неоднакові за віком, її третина постійно змінюється, й дітлахи часто знайомляться з новенькими. Це і є та різноманітність, яка допомагає не бояться змін. І головне – діти ненав'язливо пристосовуються до різних життєвих обставин і навчаються реагувати на них без зайвої драматизації подій. 

Беремо відповідальність на себе

У садках дітки звикають самостійно нести відповідальність за дії. Це закладено у виховному підході. Наприклад, маля може узяти будь-яку з іграшок на полиці, але воно також зобов'язане повернути її назад, коли награється. Не дозволено віднімати матеріал в іншого хлопчика або дівчинки. Крихітки знають, що користуватися можна тим, що вільне.

Ще одне правило групи – не заважати іншим. Педагоги ретельно стежать за виконанням цих норм. Вони дохідливо пояснюють на прикладах, чому так робити не можна. Одна з головних відмінностей вихователя Монтессорі від інших його колег - те, що він ніколи не сварить, а завжди шанобливо відноситься до кожного. Малята вже закладають в собі фундамент міжособових стосунків. Але головне, що все їх майбутнє будуватиметься на принципах пошани і взаєморозуміння.