Як вирішуються конфлікти за методом Монтессорі?

Конфлікти - це така ж невід'ємна частина життя, як і повсякденне спілкування або прийом їжі. Непорозуміння, зіткнення інтересів відбуваються в будь-якому віці, з перших кроків до останнього подиху. Різниця лише в ступені їх серйозності й важливості. Звичайно, дитячі сварки - це лише спроби щось зробити, які завершуються опіром.  

Дітки закладають фундамент свого світогляду в абсолютно несвідомому віці, але, коли вони виростають, змінити цю думку майже нереально, хіба що завдяки щирому бажанню самої людини. Від того, як малята відносяться до з'ясувань стосунків і найголовніше - вирішують їх, залежить успішність в дорослому житті.

Найчастіше суперечки виникають на ґрунті неможливості поділити іграшки, небажання брати в компанію, обзивання й образливих слів. У віці 2-3 років основна причина сварок - це загальний предмет інтересу, а найчастіший метод вирішення - застосування фізичної сили (малюки можуть штовхатися, видирати з рук). При цьому вони привертають увагу дорослих плачем, криками.

Їх трохи старші товариші 3-5 років вже використовують слова. Як правило, розбіжність виникає від небажання з одного боку виконувати «вимоги» інших: «Віддай! Поклади! Не чіпай! Відійди!» тощо.

У 5-6 років відбуваються «найсерйозніші зіткнення». Діти мислять логічніше, посилаються на власні переконання та борються за першість. З’являються загрози поскаржитися старшим, перестати розмовляти. Нерідко дошкільнята самі вичитують однолітків: «Так неможна, а мама казала ..., потрібно ділитися, ти не можеш так робити». Крім того, в хід йдуть і невербальні способи спілкування: міміка (насуплені брови, стисненні кулаки), інтонація (уїдливе дорікання).

Перед вихователем стоїть нелегке завдання з цим розібратися.

Спірні моменти

У конфлікті не так важливо дійти до його логічного завершення, як не допустити. Методика Монтессорі виховує в дітях почуття поваги до іншого, показує раціональні методи вирішення проблем, не доводячи ситуацію до крайньої точки кипіння. Весь виховний процес побудований на розвитку в дітлахів вміння справлятися з розладдям відразу, не накопичуючи гнів.

Вихованці зіткаються щодня з необхідністю враховувати інтерес іншої дитини, оскільки кожен матеріал (іграшка) представлений тільки в одному екземплярі. Природно, що предмет може бути зайнятий. Такий підхід до розміщення речей невипадковий, він навчає поступатися, ставити себе на місце іншого.

З іншого боку, це «сприятливий» ґрунт для виникнення протиріччя, і саме тут важливе безпомилкове втручання педагога. Спочатку він відволікає дитину, питаючи його про матеріал: «Тобі подобається ця іграшка? Чим саме?». Потім перемикає увагу на малюка, в якого на даний момент ця іграшка, й каже, що ось, наприклад, Даша, пограє з нею та поставить на місце. Таким чином вчитель підкреслює, що інша людина зараз користується річчю, і що вона в той момент має на це право. Крім того, прищеплюється поняття порядку. Всі речі повинні бути поставлені на місце.

Вчимося дипломатії з дитинства

У методиці Монтессорі широко поширена техніка «Столик світу». У тихому затишному місці розташовується невеличкий столик. Діточок, коли вони посварилися, просять присісти за нього. Спочатку висловлюється той, кого скривдили. Кривдник повинен вислухати думку іншого. Вихователь просить його потримати в руках предмет зі столу, якусь естафету, це й символ переговорів, і просто предмет, який відволікає увагу. Потім висловлюється другий. Все це відбувається під керівництвом вихователя.

Існують різні підходи і методи роботи зі «столиком світу». Це й пісочний годинник, свічки, які гасяться, коли переміг мир. Сенс - навчити дітей мирно вирішувати конфлікти, слухати й чути інших, вести полеміку, не перебиваючи. Цих якостей бракує навіть багатьом дорослим, але діти, виховані за такими принципами справедливості, набагато простіше реагуватимуть на суперечки в майбутньому і не стануть накопичувати в собі злість.